Жодна людина не може передбачити, що її чекає на схилі літ. Життя вносить свої корективи в долі навіть тих, хто має сім’ї. Для   створення умов для самореалізації, покращення морально-психологічного і фізичного стану людей старшого покоління  в територіальному центрі соціального обслуговування в червні минулого року відкрито Університет третього віку.

Час спливає непомітно. Швиденько  промайнув рік навчання і вже на порозі відділення збираються причепурені, з усмішками на обличчях студенти-випускники на  тематичний захід «І знову дзвонить   «випускний» дзвінок!».

Приміщення, де відбувається урочиста подія, прикрашене квітами:  чепурні рози, польові ромашки, синьоокі волошки. Все це розмаїття створює святковий настрій ще до початку свята і стирає почуття схвильованості, яке присутнє кожній людині під час таких подій .

Чинно займають свої місця випускники срібного віку і готуються    прийняти вітання з нагоди 1-ого випуску університету, з якими завітали керівники районної та місцевої влади: Олег Ващук – голова райдержадміністрації, Володимир Кондик – голова районної ради, Микола Савчук – сільський голова, Микола Вараницький – начальник обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, інші працівники  райдержадміністрації.

В урочистій атмосфері випускники отримали сертифікати про закінчення навчального курсу 2015-2016 років, вручені їм головою райради Володимиром Кондиком.

Директор територіального центру  Віктор Гетьман вручив подяки викладачам-волонтерам Володимиру Антоновичу Глущуку, Миколі Миколайовичу Паршину, Ганні Адамівні Муляр за активну життєву позицію, вагомий внесок в діяльність та функціонування університету.

Зі сльозами на очах висловлювали випускники свою подяку за підтримку та розуміння   керівництву району та місцевої громади, звертали увагу на чуйність, повагу зі сторони працівників відділення Світлани Воловчук та Галини Фічук, медичних працівників та перукаря.

Володимир Антонович Глущук присвятив  сивочолим випускникам власноруч написаний вірш «Привітання на випускний». Микола Миколайович Паршин акцентував увагу присутніх   наскільки студенти зблизились один з одним, про що свідчить і те, що при зустрічі питають: «Як там наші!».

А Марія Никонорівна Іорданова, яка переселилась в Козин з Дебальцево, розповіла, що останній дзвоник в рідному місті відмічала під постріли гармат і що коли вона по телефону розповідає  своїм колегам-педагогам, що відвідує заняття в Університеті, де знайшла собі друзів і однодумців, що для пенсіонерів і інвалідів працює відділення соціально-медичних послуг, де безкоштовно проводиться оздоровчий курс реабілітаційних процедур, вони дивуються і говорять: «Ти попала в рай!».

Студенти  висловили свої сподівання  на те, що  в наступному учбовому році продовжать своє навчання на інших факультетах, наприклад, освоєння комп’ютерній грамотності. Адже в багатьох   людей літнього віку  члени родини: діти, онуки, інші близькі родичі – проживають в інших регіонах України та далеко за її межами. Вміння користуватися соціальними програмами в системі Інтернет сприятиме їх, хоча б, віртуальному спілкуванню. А представник обласного центру Микола Вараницький у своєму виступі наголосив, що спробує допомогти    в обладнанні навчальної аудиторії комп’ютерною технікою.

Протягом всього заходу своїми талантами радували присутніх викладачі та учні Козинської дитячої школи мистецтв.  Вони подарували присутнім пісні «Якби я мала крила орлині,  «Явір і яворина», «Присяга рідній мові» та інші,   а  пісню «Родина»  присутні вислухали стоячи і з оплесками.

Чудовий був день, але, як і всі інші, добіг кінця. Усі залишились задоволені, сповнені гарним настроєм, позитивом.